Все впервые, тяжелый бронежилет, солдатская кухня. Об этих и других особенностях боевой подготовки
День 1-й
30.07.2015
У Києві нас зібрали у військоматі. Військом побажав удачі і нас кудись повезли. Виявилось — у інший військомат.
Туди звозили багатьох. Там ми чекали автобус.
Десь о 13:00 автобус подали. Автобусом виявилась 212-та маршрутка. Нею доїхали до Рівного.
Десь о 18:00 — розподіл.Спортзал військової частини. Кілька столів з ноутбуками і військовими за ними.
Кожен стіл — інший навчальний батальйон. Біля кожного — по кілька чоловіків у цивільному.Розмова за одним зі столів:(Офіцер чоловік)- фамілія?(Солдат) — Б……ський.
(Офіцер жінка) — у мене на «б» більше немає місця (гортає журнал) можна на «й» писати? Не знаю, як вони потім вирішили цю проблему.
Нас також розподілили.
На скільки я зрозумів- особливий дефіцит — водії категорії С.Потім видали форму і все інше.Форма крута. Дуже сподобалась.
Видали черевики 43-го розміру. Виявились завеликими. Пішов спитав, чи можна 42-й? Тут же поміняли.
Черевики хороші.Далі поділились на батальйони і поїхали на полігон.Знову розподіл.Заповнили анкету і пішли в намети. Підйом о 6:00. Добраніч.
День 2-й.
Довгий день виявився. Якось навіть не впевнений чи це все було сьогодні чи вчора чи позавчора. Хоча розумію, що направді сьогодні, бо це — перший наш день в навчальному центрі. Піду по-порядку.
Підйом о 6:00 пройшов на диво безболісно. Я виспався. Напевно завдяки свіжому повітрю
Що було далі — сніданок, а потім шикування чи навпаки — не пам’ятаю перепрошую.
Потім ми почали носити матраци. По 3 на кожного. І так 4 ходки. Метрів по 200 кожна. А потім — подушки. А потім — ковдри.
А потім був обід. Про харчування напишу окремо якось.
Після обіду — дошки. Носили дошки і для нових нар.
Щоб з них збирати 2-поверхові нари. Ми живемо у наметах. Спимо на нарах. Є матраци, ковдри і подушки. І пічки, якщо буде холодно.
Коли носили дошки, приїхали з прес-служби Західного оперативного командування. Сказали, що журналісти хочуть приїхати знімати, як «Майкл Щур проходит навчання». Я — не проти. Так що в Пн буде відіо. Я думав, що сам буду знімати відіо, але якось ніяк не почну. Може пізніше.
Потім — вечеря.
Після вечері отримували зброю на роту. Завтра, — сказали, — повезуть на стрільби. У мене, схоже, буде РПК. Це ручний кулемет Калашникова (розшифровую для таких, як я)Потім було вечірнє шикування.
В процесі у одного солдата стався припадок. Епілептичний. Кажуть, що це вже 5-й солдат.
Також кажуть, що таке трапляється, якщо різко припинити бухати. Типу пив-пив, прийшов на навчання, а тут — не дають (тут справді з цим строго. При вході змушують всіх показувати вміст сумок, щоб не пронесли випивку).
Насправді у нас тут досить мало людей, по яких видно, що вони пили безперестанно останні сімсот років. Але пару є. От ви можете сказати по людині, що вона п’є безпробудно останні багато років? Це ж можливо пра? Таких людей видно. Навіть якщо вони кажуть, що вони не п’ють.
Це тільки підсилює впевненість у протилежному.
Але з медкомісіями військоматів, схоже, ситуація інша. Там сидять не такі люди, як ми. Вони, на відміну від нас, ніколи не судять ні по кому за його зовнішнім виглядом.
Навіть, якщо ти ще п’яний, слово «доброволець» вимовляєш як «доро-, доро-, доро-олець» і поблажливо либишся 2-м головам медичної комісії, медкомісія все рівно побачить в тобі те, чого не бачили всі інші люди все твоє життя — циферки, щоб виконати план.Ну а припадки — це вже потім.
І це вже головний біль не медкомісій. Це головний біль тих, хто прийняв. Ну але таких людей тут дуже мало. Але про це всі говорять. Не кожен день у тебе на очах хтось починає корчитись у припадку, потім хтось каже «та він приколюється». І ти такий вже от-от заржеш і чекаєш, як він сам зарже. Не рже. Падає. Його ловлять. К
ладуть набік (рот не розтискали, хоча один хотів — відмовили) і кличуть медика.А потім нам сказали, що ми будемо будувати собі свій душ і свій туалет. Ура! У нас це все буде!А потім — відбій.Дуже дякую всім, хто пропонує мені свою допомогу. Поки нічого не треба. Все ок.ДобранічНу і для привернення уваги показую фото своє шкарпетки. Троха стерлась за день )
День 3-й
Зранку перед сніданком отримали зброю. У мене — ручний кулемет калашнікова. Мені і ще кільком дали бронежилети і каски. І ми пішли наполігон.
В броніку важко йти. І це він ще без розгрузки (оголошую конкурс на норм. укр. відповідник слова «розгрузка» і «учієбка»). Але йшли недалеко.
Сьодні нам розповідали про основи тактичної медицини. Це було дуже цікаво. Як накладати жгут — на руки, на ноги, на шию. Типи поранень в тактичній медицині (їх три). Що і коли можна і треба робити, щоб врятуватися чи врятувати когось. Було пару шокуючих для мене відкриттів.
Наприклад — якщо ти приповз, щоб помогти пораненому на полі бою, то тре так лягти, щоб ним прикритись від ймовірного вогню або навіть повернути його так, щоб ним прикритись. Так трохи несподівано для нас — мирних — пра?
Ну і ще багато іншого. Реально так доступно і в такий короткий час розповісти про першу допомогу — це дуже круто. Дякую дівчатам з Білих Беретів. Це були мегакорисні 2 години.
Завтра буде 4-ри, а потім ще чотири. Сподіваюсь буде так само цікаво.Далі ми мали вправу — просидіти в окопі, коли зверху проїжджає танк (у нашому випадку САУ) і кинути йому ззаду гранату. Я не попав)
Далі обід.
А потім — отримання зброї. Стільки автоматів і всього іншого я ще не бачив в одному місці! Обіцяють дати постріляти з понеділка. При чому на всьому.
Трохи про харчування.
Харчування.
Я поїсти люблю.
Ось що нам давали за ці 2 дні:
Сніданок — Рис або перловка з тушонкою
Обід — перловий си пшонниц суп (чи щось таке) і гречка чи рис з м’ясом. Булка і чай.
Вечеря — рис і м’ясо або інша каша.
Єдине, що парить — це черга. Якось у черзі хтось із солдатів сказав «цікаво чи кухарки так само готують своїм чоловікам?».
Як бачите, шановні столичні і не тільки феміністки, сексизм тут буяє (хоча за таке слово можуть, про всяк випадок і в..ти, не вдаючись у подробиці).
Мені цікаво, почути реакцію феміністок на тату «любви достойна только мать» на руці одного з бійців.
Але щось я пішов у інший бік.
Годують добре (це суб’єктивне враження за підсумками 2-х днів і воно ще може змінитись. ). Порції великі.
Наша їжа виглядає так:
Черга з солдатів у два намети з кухнею. Там дві жінки накладают нам їжу. А потім — у стоячі їдальні.
От черга парила найбільше. Тепер, щоправда, поставили по 4-ри жінки на роздачу. Гіганське черга рухається удвічі швидше. Це радує.
Добраніч
