- Боже, і це вони називають вбросом? - ржав Путін, перечитуючи донос.
- А я говорив, шо рано ше поджигать міністерство оборони, - вєжліво хіхікав Песков.
- Яких-то пару мільярдів. І всьо? - не вгамовувався Путін. - А шо там по Порошенку?
- Трасти, - приснув сміхом Песков.
- Трасти! - розреготався Путін. - Це, конешно, жаркий напалм. Пора собирать Майдан.
- І тепер бабла їм ніхто не дасть, - радувався Песков. - Приїде Порох к Обаме. Скаже: дай-ка, мол, мілліардік в ніщий бюджет. А той отвітить: а сам чого платиш податки у Віргінскіє острова?
- Віргінскіє острова! - знову заржав Путін і раптом осьокся. - А кстаті, там же і наших денег немєряно.
- Вибиваєтесь з образу, Владімір Владіміровіч, - замітив Песков. - Ви ж діктатор і геополітік, а не рачітельний бізнесмен.
- Хєрачить, херачить... - агресівно набичився Путін. - Зови Лаврова, хай передасть їм, шо расхерачу за Віргінскіє острова. І за друга каждому пасть порву.
- І про ядерну пиль напомнить, - нагадав Песков.
- Про ядерну пиль не надо, сміяться будуть, - рассудітєльно мовив Путін. - А зданіе Міноборони да, таки напрасно сожгли...
Дохтур Лівсі
